Методика вивчення стану психофізичної готовності дітей із ДЦП до навчання

 

В умовах безперервної спе­ціальної освіти в Україні, оновлення її змісту про­стежуються протиріччя між со­ціальною значущістю підготов­ки дитини з особливими по­требами до шкільного навчання і недосконалістю, а часто й від­сутністю належної підготовки в дошкільний період.

Особливо це стосується дітей із церебральними паралічами, у яких структура порушень, крім рухових і мовленнєвих, містить специфічні відхилен­ня у психічному розвиткові. У найскладніших випадках такі діти виховуються і навчаються в умовах сім'ї.

Відхилення в психічному розвитку значною мірою зу­мовлені недостатністю у дітей практичної діяльності та со­ціального досвіду, комуніка­тивних зв'язків з оточуючими, неможливістю здійснення пов­ноцінної ігрової діяльності (О.Мастюкова, М.Іпполітова, Р.Бабенкова та ін.). Ця кате­горія дітей особливо потребує індивідуальної допомоги, під­тримки як в умовах сім'ї, так і на початковому етапі спеціаль­ного навчання.

Психофізична готовність ди­тини до шкільного навчання охоплює комплекс якостей і характеристики, які свідчать про її досягнення у фізичному, моторному, інтелектуальному розвитку, особистісній і соці­ально-психологічній зорієнто­ваності (В.Худик, Н.Стаднен­ко, Т.Ілляшенко, А.Обухів­ська).

Результати комплексного вивчення цих показників ми розглядаємо як діагностичну основу для розробки індивіду­альної системи корекційної та навчально-виховної діяльності вчителя.

Показниками психофізич­ної готовності дитини з ДЦП до шкільного навчання обра­но комплекс якостей і харак­теристик, які свідчать про її до­сягнення у таких сферах:

• фізичний і психомоторний розвиток;

• особистісна і соціально-психологічна зорієнтованість;

•  інтелектуальний розвиток.

Ми розробили детальну методику дослідження кожно­го із названих показників, щоб отримати емпіричний матеріал для характеристики стану го­товності дитини з ДЦП до на­вчання. Серед них:

1.Рівень розвитку навчаль­но значущих функцій:

а) розвиток фонематичних уявлень;

б) розвиток зв'язного мов­лення;

в) координація рухів у сис­темі «око — рука»;

г) обсяг зорового сприймання.

2. Інтелектуальний розвиток:

а) найпростіші судження;

б) поняття про предмети чи події;

в) рівень узагальнень;

г)  уміння слухати дорослого;

д) концентрація уваги;

є) пам'ять.

У дослідженні використову­валися наступні методи: бесі­да, тестування, вивчення про­дуктів творчої діяльності учня (малюнків), опитування, спо­стереження.

Результати обстеження уч­нів фіксуються у протоколах, кількісно та якісно аналізуються. Методика вивчення кож­ного з параметрів охоплює:

• повідомлення дитині кон­кретного завдання;

• інструкцію щодо виконан­ня цього завдання;

• стимульний матеріал (сло­весний, дидактичний);

•  критерії оцінювання рів­ня їх виконання;

•  описи-еталони тих рівнів, які ми можемо виявити у дітей.

Опишемо детальніше мето­дику вивчення рівня розвитку в учнів із ДЦП навчально зна­чущих функцій.

Під час бесіди з'ясовуємо стан фонематичних уявлень ди­тини. Для цього пропонуємо наступні завдання:

а) виділити в почутому сло­ві спершу голосні звуки, потім приголосні та назвати перший склад.

Стимульний матеріал: О — ля; І — ра; Со — ня; Ка — тя;

б)  розкласти малюнки, в назвах яких є заданий звук, на дві групи: в одну групу відіб­рати малюнки, в назвах яких є звук Ш (шапка, машина, душ, шарф), в другу — малюнки, в назвах яких цього звука немає (зима, літо, весна, осінь);

в) самостійно придумати і назвати слова зі звуком М (на­приклад, мама, мир, машина).

Критерії оцінювання: дитина успішно виконала всі завдання — фонематичні уяв­лення добре сформовані; якщо робить помилки у слуховій диференціації фонем, завдання виконує частково — фонема­тичні уявлення недостатньо сформовані; якщо не виконує жодного завдання — фонема­тичні уявлення несформовані.

Дослідження стану зв'язно­го мовлення дитини охоплює:

а) вміння складати речення за опорними словами. Запро­поновані слова: ліс, діти, гри­бами, в, пішли, за (соловейко, сидить, дерево, на). Дитина от­римує настанову, як саме сконструювати речення;

б) самостійне складання опо­відання за сюжетними малюн­ками (казки «Колобок», «Со­лом'яний бичок»);

в)  розгорнутість самостій­ного мовлення за запитаннями:

—  Що ти знаєш про зиму, весну, літо, осінь?

— Чому тобі подобається зи­ма, весна, літо, осінь?

—  Чим відрізняються зима від літа, весна від осені ?

— Що вранці роблять діти? (Прокидаються, вмиваються, одягаються, снідають).

У процесі оцінювання ста­ну самостійного зв'язного мов­лення звертається увага на на­ступні характеристики:

• вживає одно-, дво- і бага­тослівні речення;

• вживає прості та складні речення;

•  використовує найпрості­ші мовні звороти;

•  граматично правильно бу­дує речення;

• структурно правильно ком­понує зв'язну розповідь (є за­чин, розгортання подій, кін­цівка);

• форма викладу — перелік слів або розгорнуте мовлення;

• використовує немовні за­соби, міміку, жести замість слів.

Критерії оцінювання:

• розгорнуте мовлення — на­явність словникового запасу відповідно до теми завдання; правильне вживання різних гра­матичних категорій слів (імен­ників, прикметників, дієслів); уміння будувати речення та роз­повідь; логічність викладу;

•  повне мовлення — є всі компоненти, що й у розгорну­тому мовленні, але словнико­вий запас обмежений, спосте­рігаються труднощі в побудові розгорнутих речень, виклад не­достатньо логічний;

• неповне мовлення — об­межено представлені всі ком­поненти експресивного мовлен­ня (словниковий запас збідне­ний, побудова речень порушена, розповідь не зовсім логічна, з одно- чи двослівних речень).

Стан координації в системі «око — рука» досліджується на основі гри «Лабіринт». Дитина має швидко знайти вихід з ла­біринту. Далі їй пропонують обвести олівцем контури таких предметів: груші, яблука, гри­ба, хвилі. Фіксується точність рухів і плавність виконання.

Обсяг зорового сприймання визначається за кількістю виді­лених об'єктів в малюнках-нісенітницях, малюнках із мно­жиною контурів (зображення круга, квадрата, трикутника, 3 — 5 тварин, що накладені од­не на одне). Дитина має на­звати або показати фігури, тва­рин, які вона побачила.

Критерії оцінювання: повний обсяг сприйнятих фігур чи інших зображень, частковий, незначний або відсутній.

Під час виконання всіх за­вдань проводиться спостере­ження за вмінням дитини слу­хати вчителя, розуміти його мовлення, концентрувати ува­гу на виконанні завдання; за­пам'ятовувати словесний ма­теріал, завдання, інструкції.

Отримані результати аналізуються  якісно і кількісно. Для цього розроблені ета­лони рівнів розвитку навчаль­но значущих функцій.

I рівень — дитина має сфор­мовані фонематичні уявлення, словниковий запас, достатній для виконання завдання; вміє складати речення і розповіді; граматично правильно будує речення, вживає доцільні мов­ні звороти; має точність і плав­ність у координації системою «око — рука», повний обсяг зо­рового сприймання.

II рівень — фонематичні уяв­лення недостатньо сформова­ні, неправильно вимовляє окре­мі слова; спостерігаються труд­нощі у побудові розгорнутих речень; використовує найпро­стіші мовні звороти; є незнач­ні порушення в системі «око — рука», обсяг зорового сприй­мання частковий.

III рівень — фонематичні уявлення низького рівня, слов­никовий запас дуже бідний, вживає переважно одно-, дво­слівні речення, граматично не­правильно будує речення, зв'яз­не мовлення відсутнє, прагне передати подію жестами або мімікою, немає плавності і точ­ності в системі «око — рука», обсяг зорового сприймання не­значний.

До І рівня відноситься найменший процент учнів із ДЦП. Це діти, у яких достатньо розвинені фонема­тичні уявлення, фонематичний аналіз та синтез. Вони добре володіють слуховою диферен­ціацією дзвінких-глухих, твер­дих-м'яких, свистячих-шипля­чих звуків; мають розгорнуте мовлення, правильно та логіч­но будують речення й розпові­ді; не припускаються помилок при вживанні іменників, при­кметників, дієслів.

Ці діти мають збережену ко­ординацію в системі «око — ру­ка», можуть обвести контури предметів, орієнтуються у прос­торі аркуша, виконують завдан­ня точно, однак плавність ви­конання рухів може порушува­тися (особливо при спастичних формах ДЦП).

Учні II (середнього) рівня (значно більша кількість дітей) потребують допомоги у вигляді зразка, орієнтира, сти­мулювання діяльності з боку вчителя. У цих дітей виявлено розлади фонематичного розвитку, МВР І, II ступенів, дизар­трії, дислексії, дисграфії. Коор­динація в системі «око — рука» значно порушена (порівняно з І рівнем). Обсяг зорового сприй­мання частковий. Прогноз для цієї категорії дітей, безперечно, позитивний.

III рівень виявляється близько у половини учнів. Це діти з тяжкими фор­мами ДЦП, у яких стан сфор­мованості навчально значущих функцій перебуває на низько­му рівні. Фонематичний розви­ток має значні відхилення, по­рушені фонематичні уявлення, аналіз і синтез; наявні важкі форми дизартрії, дислексії, дис­графії, можливе заїкання. Внас­лідок порушення координації системи «око — рука» діти по­вільно, нерозбірливо пишуть або зовсім не можуть опанува­ти акт письма. Зорове сприй­мання значно порушено.

Отже, порівневий підхід до вивчення психофізичного роз­витку дитини дає змогу розроб­ляти індивідуальні адекватні завдання відповідно до рівня порушення зон ЦНС і допома­гає спрогнозувати перспекти­ву корекційного навчання кож­ної дитини.

 

Література

1. Козявкин В. И., Шестопалова Л. Ф., Подкорытов В. С. Детские церебральные параличи. Медико-психологические проблемы. — Л., 1999.

2. Ипполитова М. В. Характерис­тика звукопроизносительной стороны ре­чи у учащихся с церебральным параличом: Сб. науч. тр. — М.: Изд-во АПН СССР. - 1989. - С. 3-23.

3. Постовойтов Є. П., Радченко Л. Ф. Педагогічна корекція мовно-фізичних вад учнів молодших класів шкіл-інтернатів для дітей із наслідка­ми поліомієліту та церебрального пара­лічу // Дефектологія. — 1999. — № 1. — С. 26-28.

4. Худик В. А. Диагностика детского развития: Методы исследования. — К.: Освіта, 1992. - 220 с.